Podwójny wernisaż | William Kentridge. I am not me, the horse is not mine / Alevtina Kakhidze. Rośliny i ludzie

WERNISAŻ
24.10.2024 (czwartek), godz. 18:00
Galeria Arsenał w Białymstoku
ul. Mickiewicza 2
wstęp wolny

Alevtina Kakhidze jest ukraińską artystką o ukraińsko-gruzińskich korzeniach. Zajmuje się głównie performansem i rysunkiem, jest też autorką wideo, instalacji, tekstów. Mieszka w Muzyczach w Ukrainie, 26 kilometrów od Kijowa, dorastała w obwodzie donieckim.

Kakhidze rejestruje dramatyczne wydarzenia z dystansem i chłodem naukowca badającego system, a może raczej różne rozpoznawalne systemy: prawne, edukacyjne, kolonialne, konsumpcyjne, systemy przemocy. Włącza się w obecne dyskursy, wywołując niejednokrotnie niemały ferment. Rysunki powstałe po 24 lutego 2022 roku często stanowią refleksję nad relacjami kulturowymi między Rosją a Ukrainą, wychodzą poza zapis wojennych realiów, szukając głębszych odniesień w historii i kulturze obu narodów, zwracają uwagę na kolonializm i imperializm Rosji.

I am not me, the horse is not mine [Ja to nie ja, a koń nie jest mój] to duża instalacja wideo wybitnego południowoafrykańskiego artysty Williama Kentridge’a, składająca się z ośmiu sześciominutowych filmów, którym towarzyszy wspaniała ścieżka dźwiękowa skomponowana przez Philipa Millera. Tworzą one opowieść nawiązującą do awangardy w Związku Radzieckim, od filmów z lat dwudziestych i trzydziestych począwszy – po jej katastrofalny koniec w połowie lat trzydziestych ubiegłego wieku.

Znajdziemy tu charakterystyczne dla Kentridge’a łączenie wielu technik filmowych: animacji poklatkowej, żywego planu, materiałów archiwalnych, ruchomego kolażu i gry cieni. Nieskrępowana, pełna brawury technika podkreśla sposób myślenia artysty, jego erudycję, fantazję, swobodę w formułowaniu artystycznych komentarzy. Wydarzenia społeczne, których był uczestnikiem w czasach apartheidu w RPA, nacechowały jego twórczość i uruchomiły szczególną wrażliwość, pozwalającą mu trafnie analizować złożoną specyfikę radzieckości. Powstała w 2008 roku instalacja wydaje się szczególnie ważna w świetle toczącego się dyskursu o dekolonizacji Rosji.

Zestawienie wystaw Alevtiny Kakhidze i Williama Kentridge’a w Galerii Arsenał w Białymstoku nie jest decyzją przypadkową. Prezentacje obojga łączy myśl dekolonialna, przepracowująca kulturową spuściznę krajów z orbity byłego Związku Radzieckiego. Oboje poddają też nieustającej refleksji swoją kondycję jako ludzi-artystów. Ten niezwykły status sztuki i osób ją uprawiających jest dla nich punktem wyjścia i tworzywem w takim samym stopniu jak inne media (a może nawet większym). Już dawno okrzepli w swej funkcji, a jednak cały czas się dziwią i sprawdzają moc sprawczą sztuki.

 
UA

В четвер 24 жовтня 2024 року запрошуємо на подвійне відкриття виставок:

Вільям Кентрідж. Я не я, кобила не моя
Алевтина Кахідзе. Рослини і Люди

Алевтина Кахідзе — українська художниця з українсько-грузинським корінням. Її творчість переважно зосереджена на перформансі та малюнку, але вона також створює відео, інсталяції та тексти. Виросла в Донецькій області, зараз живе в селі Музичі, за 26 кілометрів від Києва.

Кахідзе документує драматичні події новітньої історії України  з дистанцією та об’єктивністю науковця, який аналізує систему, а точніше, кілька систем: правову, освітню, колоніальну, споживацьку  та систему насильства. Вона активно долучається до сучасних дискурсів, нерідко провокуючи значні дискусії. Її малюнки, створені після 24 лютого 2022 року, часто рефлексують про культурні відносини між Росією та Україною, виходячи за межі безпосередніх реалій війни, досліджують глибші теми в історії та культурі обох народів, висвітлюючи російський колоніалізм та імперіалізм.

«Я – не я, кобила – не моя» — це масштабна відеоінсталяція відомого південноафриканського художника Вільяма Кентріджа, що складається з восьми шестихвилинних фільмів, у супроводі саундтреку, написаного Філіпом Міллером. Вони сплітають оповідь, пов’язану з радянським авангардом, починаючи з фільмів 1920-х і 1930-х років до його катастрофічного занепаду в середині 1930-х років 20 сторіччя.

Характерне для Кентріджа поєднання технік, серед яких стоп-моушн анімація, живі зйомки, архівні кадри, рухомий колаж і гра тіней, підкреслює його інтелектуальну глибину, креативність і мистецьку свободу. Його творчість, на яку глибоко вплинули соціальні та політичні події, свідком яких він став під час апартеїду в Південній Африці, загострила його здатність влучно аналізувати складну динаміку радянської ідентичності. Створена у 2008 році, ця інсталяція набуває особливої актуальності на тлі поточного дискурсу про деколонізацію Росії.

Поєднання виставок Алевтини Кахідзе та Вільяма Кентріджа в Галереї Арсенал у Білостоці не є випадковим рішенням. Їхні виставки об’єднує деколоніальна думка, що переосмислює культурну спадщину країн з орбіти колишнього Радянського Союзу. Обидва митці також постійно переосмислюють своє становище як людей і митців. Власна історія є для них матеріалом для рефлексії на рівні (а може навіть більше) з іншими джерелами.  Вони вже давно зарекомендували себе як митці, і все ж продовжують дивуватися і випробовувати силу мистецтва.

ВЕРНІСАЖ

24.10.2024 (четвер), о 18:00

Галерея Арсенал у Білостоці

вулиця Міцкевича 2

вхід вільний